понедельник, 7 ноября 2011 г.

Перша світова війна і Україна



  1. Початок війни. Плани воюючих сторін щодо України.
  2. Ставлення українських партійно-політичних сил до війни. Політика урядів Австро-Угорщини і Росії в українському питанні.
  3. Хід бойових дій у 1914 - 1916 рр. Українські січові стрільці.

1. Перша світова війна тривала з липня 1914 по листопад 1918 рр. між двома блоками держав: Антантою (Англія, Франція, Росія та ін.) та Четвертним союзом  (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина). Доля українських земель в умовах війни була трагічною. Вони перебували  у складі Росії та Австро-Угорщини,  через них проходила смуга фронту. Воюючі країни мали свої плани щодо українських земель. Росія  хотіла  захопити західноукраїнські землі, Австрія мала плани щодо  Волині і Поділля, а Німеччина претендувала на Донбас, Одесу, Крим, Приазов¢я. Трагедія полягала в тому, що війна розколола  українське суспільство і поставила його по різні боки фронту.

2. Українські  партійно-політичні  сили по-різному визначили своє ставлення до війни. Українські політичні партії Галичини та Буковини заявили про підтримку Австро-Угорщини у війні проти Росії і влітку 1914 р.  утворили Головну українську раду. Група українських політичних емігрантів з Наддніпрянщини (Д. Донцов, В. Дорошенко, А. Жук та ін.)  утворила  влітку   1914 р. у Львові "Спілку визволення України",  яка теж  виступила за поразку Росії. У 1915 р. українські діячі в Австро-Угорщині об¢єдналися в Загальну українську раду.
Галицькі москвофіли влітку 1914 р. створили в Києві "Карпато-русский освободительный комитет", заявивши про підтримку Росії.
Товариство українських поступовців з початком війни заявило про свій нейтралітет. С. В. Петлюра (член УСДРП)  на початку війни в журналі "Украинская жизнь" у Москві видав статтю "Війна і українці",  в якій закликав до підтримки Росії.
У 1915 - 1916 рр. група лівих українських соціал-демократів (Юркевич, Дятлов, Лола) у Швейцарії видавали журнал "Боротьба", займаючи щодо війни позицію дуже близьку до більшовицької.
Уряди Австро-Угорщини і Росії використали війну, щоб придушити опозиційний собі український національний рух. Особливо це виявилося в Росії, де були закриті та заборонені останні газети і журнали, "Просвіти" та інші українські організації, заарештовувалися і засилалися українські діячі. В Австро-Угорщині теж за найменшою підозрою у симпатіях до Росії заарештовували і навіть страчували .
3. Бойові дії почалися вже влітку - восени 1914 р. успішним наступом російських військ Південно-Західного фронту. У серпні - вересні 1914 р.  російські війська окупували Східну Галичину і Північну Буковину. Галицька битва тривала  до весни 1915 р.
На окупованих землях відразу ж запроваджувалася російська адміністрація, було призначено генерал-губернаторами: у Східній Галичині - Бобринського, у Північній Буковині - Трепова, які були відомі своїми реакційними поглядами. Вони й розгорнули жорстоку антиукраїнську кампанію на західноукраїнських землях. Були закриті всі українські школи, книгарні, громадські організації, товариства, заборонені періодичні видання українською мовою. Заарештовувалися українські діячі, були вивезені сотні греко-католицьких священиків, а митрополита Андрія Шептицького ув'язнили  до монастирської  тюрми у Суздалі. Така політика царської адміністрації в Галичині та Буковині мала гучний міжнародний резонанс. Навіть лідер російської партії кадетів Мілюков з трибуни Державної  думи Росії  назвав її "європейським скандалом".
Проте повністю винищити всі сліди українського національного руху в Галичині та Буковині царські власті не встигли. Навесні - влітку 1915 р. німецькі та австро-угорські війська проти російських військ Південно-Західного фронту провели успішну Горлицьку операцію, і знову зайняли ці західноукраїнські землі.
Проте навесні - влітку 1916 р. російські війська Південно-Західного фронту здійснили успішну наступальну операцію, яка дістала назву Брусиловський прорив, внаслідок якого російські війська знову зайняли значну частину Галичини і Буковини. З цього часу до літа  1917 р. суттєвих змін смуга фронту не зазнавала.
Ще на початку війни українськими діячами Галичини у складі австро-угорської армії було створено з добровольців-українців військовий підрозділ, який дістав назву Українські січові стрільці (УСС). В роки війни його історія була непроста. Він уславився як одна з найбоєздатніших частин австро-угорської армії. Його високий бойовий дух ґрунтувався на засадах українського патріотизму, маючи на меті звільнити українські землі і відродити українську державу. Навесні 1915 р. УСС  вели  бої за гору Маківка, а влітку -  восени 1916 р. вели  бої за гору Лисоня. Нерідко ці бої носили братовбивчий характер, коли українці воювали проти українців.
Війна різко погіршила становище народних мас воюючих країн, особливо в Росії, загострила існуючі в ній протиріччя і наблизила до величезного соціального вибуху, який і стався у 1917 р.

Комментариев нет:

Отправить комментарий