Давньоруська держава в міжнародних відносинах X - XIII ст.

1. Відносини з Візантією.
2. Відносини з Хозарським каганатом.
3. Київська Русь і країни Західної Європи.
4. Відносини зі Степом. Печеніги, половці.
5. Навала Батия та її наслідки для князівств Південно-Західної Русі.

1. Київський Русі належало помітне місце в міжнародних відносинах X - XIII ст. В зовнішньополітичній діяльності київських князів одним з найважливіших напрямів був південний, який становили відносини з Візантією, бо саме тут найповніше забезпечувалися стратегічні інтереси правлячої верхівки Київської держави.

Зародження державності у східних слов'ян в lV - ІХ ст.

1. Східні слов'яни у ІV - VII ст. Антська доба.
   
2. Нарощування державотворчого потенціалу східного слов'янства у VII - IX ст.
3. Утворення Київської Русі. Роль варягів. Норманська теорія.

1. У IV - IX ст. в письмових джерелах слов'яни були відомі під назвами анти і склавини. Антів традиційно вважали предками східних слов'ян. М.С.Грушевський же вважав антів предками українців. Вважають, що на цей час слов'яни вже розкололися на дві гілки - східних і західних слов'ян.

Становлення класового суспільства і перші держави на території України (ІХ ст. до н.е. - ІІІ ст. н.е.)

1. Кіммерійці і скіфи. Давньогрецька колонізація Північного Причорномор'я.
   
2. Північне Причорномор'я у сарматську добу. Давні слов'яни.

1. Ранній залізний вік датується I тис. до н. е. - початком I тис. н. е. Видобуток і обробка заліза в Україні відомі з XI - IX ст. до н. е. Поява заліза різко прискорила прогрес в розвитку людства, прискорила і цивілізаційні процеси, які найбільш інтенсивно виявляють себе в цей період.

Галицько-Волинське князівство у XIII - першій половині XIV ст.

1. Боротьба за Галич у першій половині XIII ст. Данило Галицький.
2. Суперечності розвитку Галицько-Волинської держави в останній третині XIII - першій половині XIV ст.

1. По загибелі у 1205 р. Романа Мстиславича галицькі бояри вигнали його синів Данила та Василька з Галича. На галицький престол бояри посадили трьох синів Ігоря Святославича (героя „Слова о полку Ігоревім"). Їхньою матір'ю була дочка Ярослава Осмомисла. Бояри хотіли мати маріонеток, але Ігоревичі вступили в конфлікт з ними, 500 бояр було вбито, але самі князі загинули. У 1213 р. галицьким князем проголосив себе лідер галицьких бояр Володислав Кормильчич. Це було нечувано на Русі і стало приводом для втручання сусідів - Польщі та Угорщини.

Експансія польських феодалів на українські землі. Люблінська унія

1. Боротьба Польщі за Галичину. Кревська унія.
2. Підкорення українських земель Польщею. Люблінська унія.

1. У 1349 р. Польща підкорила Галичину. Це сталося при королі    Казимирі III (1333 - 1370 рр.), в правління якого Польща подолала феодальну роздробленість і об'єдналася. Польські феодали, відчуваючи потребу в нових землях,  спрямували свою експансію на Галицько - Волинську державу,  яка  у 1340 р.  втратила свою династію. На Галичину заявила права й  Угорщина, бо у 1214 - 1219 рр. угорський королевич займав галицький престол. Проте  поляки домовилися з угорцями, якщо Казимир III помре бездітним, то угорський король стане королем Польщі. Так і сталося у 1370 р. Тому  у 1370 - 1387 рр. Галичина перебувала під владою Угорщини.

Політичні події на українських землях у другій половині ХVІІ ст. "Руїна"

1. Політика гетьманів І. Виговського та Ю. Хмельницького. Розпад Української держави.
2. Посилення руйнаційних процесів, боротьба за збереження української державності.
3. Причини руйнації.

1. У серпні 1657 р. Богдан Хмельницький помер. Він прагнув зробити гетьманство в Україні спадкоємним, закріпити його за своїм родом і домігся на це згоди старшини. По смерті батька  гетьманом було обрано Ю. Хмельницького, але на той час йому було лише 16 років, він молодий, недосвідчений. Тому "гетьманом на той час" було обрано Івана Виговського  (1657-1659 рр.), який за Б. Хмельницького був генеральним писарем, походив із шляхти, здобув гарну освіту. І. Виговський продовжив незалежну політику Б. Хмельницького.

Інкорпорація українських земель Російською та Австрійською імперіями у XVIII - на початку XIX ст.

1. Боротьба Росії за Північне Причорномор'я.
2. Розділи Речі Посполитої та перехід правобережних і західних українських  земель під владу Австрії та Росії.

1. В  останній третині XVIII ст.  в геополітичному становищі українських земель сталися суттєві зміни. Перш за все в Північному Причорномор'ї,  яке належало Туреччині та Кримському ханству. Але ці землі прагнула захопити Росія, щоб вийти до  Чорного моря.  Російсько-турецька війна 1768 - 1774 рр. закінчилася перемогою Росії, до якої за  Кючук-Кайнарджийським мирним договором відійшли землі між річками Дніпро та Південний Буг, а Кримське ханство ставало вільним від Туреччини і від Росії. 

Наддніпрянська Україна в умовах кризи феодально - кріпосницької системи (перша половина XIX ст.)

1. Криза феодально - кріпосницької системи. Посилення антифеодальної боротьби.
2. Політична опозиція царату першої чверті XIX ст. Декабристські організації в Україні.

1. Розвиток міст та промисловості в Північному Причорномор'ї, а також зростання експорту через чорноморські порти, зумовили підвищення попиту сільськогосподарську продукцію. Це спричинило зростання товарності поміщицьких господарств, які глибше втягувалися в ринкові, товарно - грошові відносини. Щоб отримати більше продукції, поміщики посилювали експлуатацію селян - кріпаків (праця яких малопродуктивна), перш за все збільшуючи панщину.

Західноукраїнські землі в першій половині XIXст.

1. Пробудження українського національного руху. Перші речники.
2. Революційні події 1848 р.

1. Наприкінці ХVІІІ - у першій половині ХІХ ст. під впливом ідей Французької буржуазної революції та інтенсивного розвитку капіталістичних відносин в Європі на українських землях відбувається пробудження національного життя. Інтелігенція починає вивчати мову, історію, фольклор, звичаї свого народу. Поступово зростає усвідомлення необхідності політичної боротьби за національні права народу на західноукраїнських землях в Австрійській імперії.

Суспільно-політичний розвиток Наддніпрянської України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.

1. Політизація українського національного руху. Поява політичних партій.
2. Визрівання революційної ситуації на початку ХХ ст.
3. Події революції 1905-1907 рр. в Україні.
4. Український національний рух в роки революції.
5. Столипінська реакція в Україні.

1. У 90-х рр. ХІХ ст. відбувається політизація українського національного руху в Росії, замість культурництва і аполітизму українські діячі висувають політичні гасла і засновують політичні партії та організації.

Перша світова війна і Україна

1. Початок війни. Плани воюючих сторін щодо України.
2. Ставлення українських партійно-політичних сил до війни. Політика урядів Австро-Угорщини і Росії в українському питанні.
3. Хід бойових дій у 1914 - 1916 рр. Українські січові стрільці.

1. Перша світова війна тривала з липня 1914 по листопад 1918 рр. між двома блоками держав: Антантою (Англія, Франція, Росія та ін.) та Четвертним союзом  (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина). Доля українських земель в умовах війни була трагічною. Вони перебували  у складі Росії та Австро-Угорщини,  через них проходила смуга фронту. Воюючі країни мали свої плани щодо українських земель. Росія  хотіла  захопити західноукраїнські землі, Австрія мала плани щодо  Волині і Поділля, а Німеччина претендувала на Донбас, Одесу, Крим, Приазов¢я. Трагедія полягала в тому, що війна розколола  українське суспільство і поставила його по різні боки фронту.

Українська держава гетьмана П. Скоропадського

1. Становлення гетьманату П. Скоропадського, основні напрямки діяльності.
2. Політична криза восени 1918 р., падіння гетьманського режиму.

1. 29 квітня 1918 р.  відбувається останнє засідання Центральної Ради , по суті,  її просто закривають німці. У цей же день, у Києві на з'їзді хліборобів, приватних власників землі, вороже настроєних до Центральної Ради, гетьманом України обирають П. Скоропадського, який відразу видає "Грамоту до всього українського народу". У цій  "Грамоті..." говорилося про відновлення приватної власності і вільного підприємництва, що розкривало класову природу гетьманського режиму, який переважно представляв інтереси поміщиків, заможних селян і капіталістів, які й становили його соціальну базу, а головною опорою влади гетьманату П. Скоропадського були окупаційні  війська.

Західноукраїнські землі у 1918 - 1919 рр. ЗУНР

1. Проголошення ЗУНР. Українсько - польська  війна.
2. Події осені 1918 р. в Північній Буковині. Румунська окупація
3. Суспільно - політичне становище Закарпаття наприкінці 1918-влітку 1919 рр.

1. У жовтні 1918 р. Австро - Угорщина капітулювала, вийшла з війни і розпалася як держава. На західноукраїнських землях розгорнулися процеси державотворення.

18 жовтня 1918 р. у Львові українські діячі ( парламентарі та представники від політичних партій ) утворили Українську національну раду, яка прагнула виключно мирним шляхом об'єднати західноукраїнські землі в єдину державу. Але на Східну Галичину заявили претензії поляки, які в цей час відбудовували власну державу і теж хотіли перебрати владу.

Соціально-економічний розвиток УСРР в умовах нової економічної політики

1. Політична криза 1921 р. та перехід до непу.
2. Неп на селі, суперечності впровадження. Голод 1921 - 1923 рр.
3. Протиріччя відродження промисловості.

1. На початку 1921 р. в економіці України величезна розруха. Усього 10% від довоєнного рівня становив обсяг промислової продукції України у 1920 р. З 11 тисяч підприємств працювали 2552, з 57 доменних печей - лише одна. Було повністю знищено 4 тисячі кілометрів залізничного полотна, вціліло 40% паровозів. 12 млрд. крб. становила загальна сума збитків. З 20,9 млн. дес. до 15,4 млн. дес. (на 25%) зменшилися посівні площі. Ситуація в економіці на весну 1921 р. стала катастрофічною, що спричинило політичну кризу (повстання у Кронштадті, Тамбовський губернії, Сибіру, Україні). Реальною була загроза нової громадянської війни.

Суспільно-політичне становище в УСРР в 20-х рр. Створення СРСР. Політика "українізації"

1. Суперечності суспільно-політичного становища УСРР на початку  20-х рр
2. Утворення СРСР
3. Політика українізації та її протиріччя

1. Суспільно-політичне життя УСРР у 20-ті рр. було вкрай суперечливим. В умовах непу лібералізація виявлялася в певній мірі лише в економічній сфері. У сфері політичній неухильно зберігалася монополія Комуністичної партії на владу. Деякий плюралізм думок в ідеологічній сфері перебував під жорстким контролем партійного апарату. При цьому, основні тенденції часів громадянської війни, спрямовані на придушення інакомислення і усунення суперників Компартії за впливи на маси, зберігалися і продовжувалися.

Протиріччя соціально-економічного розвитку УРСР наприкінці 20-х - у 30-ті рр. "Великий перелом"

1. Суцільна масова колективізація та її наслідки. Голод 1932-1933 рр.
2. Суперечності індустріального зростання 30-х рр.

1. На 1927-1928 рр. економіка СРСР була відбудована. Актуальними стали питання подальшого розвитку економіки.

У сільському господарстві пріоритет віддавався поширенню форм колективного господарювання на селі. Тим більше, що на 1928-1929 рр. неп на селі фактично згортається. Причиною цього стала хлібозаготівельна криза 1927-1928 рр. (державні ціни на зерно не задовольняли селян). Подібна криза була у 1925-1926  рр., але тоді її подолали економічними заходами. Взимку 1928 р. з ініціативи Сталіна до селян, що відмовлялися продавати державі хліб, застосовувалися репресії (арешти, конфіскації). Через рік усе повторилося.

Суспільно-політичне життя УРСР у другій половині 40-х - на початку 60-х рр. "Шестидесятники"

1. Західноукраїнські землі у повоєнне десятиліття, радянизація краю. Операція „Вісла".
2. „Ждановщина" в Україні. Діяльність Л. Кагановича.
3. Процеси десталінізації українського суспільства. „Відлига".

1. У другій половині 40-х - на початку 50-х рр. в суспільно-політичному житті УРСР продовжувалися тенденції попереднього періоду. У Західній Україні  завершувалися процеси радянизації краю. У березні 1946 р. у Львові відбувся церковний собор, на якому була ліквідована УГКЦ. На соборі було винесено вердикт  про ліквідацію Брестської церковної унії 1596 р. і повний розрив з Ватиканом, також заявлено про   приєднання до Руської православної церкви. 500 тисяч населення Західної України  у 1946-1948 рр. було депортовано у східні райони СРСР.

Суспільно-політичне життя УРСР в 30-х рр. Сталінський режим

1. Перші судові процеси.
2. Посилення репресій проти української інтелігенції у першій половині 30-х рр.
3. Апогей репресій. Затвердження сталінського тоталітар­о­­­­­го режиму.

1. З кінця 20-х рр. починає затверджуватися сталінський тоталітарний режим, оформлюється культ особи Сталіна, відновлюються репресії, дещо призабуті за роки непу. Сталінський курс на суцільну масову колективізацію і ліквідацію куркуля як класу, на форсовану індустріалізацію, неминуче повинен був викликати опір з боку різних верств населення в Україні, в першу чергу селянства та інтелігенції.

Початок Другої світової війни. Зміни в становищі західноукраїнських земель

1. Події у Закарпатті у 1938-1939 рр. Карпатська Україна.
2. Радянсько-німецькі договори 1939 р. і доля західноукраїнських земель.
3. Радянизація західноукраїнських земель.

1. Закарпаття з 1919 р. перебувало у складі Чехословаччини. Становище українців тут було значно кращим, ніж у Польщі чи Румунії. Чехословацький уряд дбав про економічний розвиток краю, до того ж асиміляційні процеси тут були більш слабкі. Проте обіцяної автономії Закарпаттю надано не було. Ситуація змінилася у 1938 р., коли Німеччина висунула територіальні претензії до Чехословаччини. У вересні 1938 р. Англія, Франція, Італія і Німеччина уклали Мюнхенський пакт, за яким відбулося розчленування Чехословаччини.

Протиріччя соціально-економічного розвитку УРСР у другій половині 40-х - середині 80-х рр.

1. Відродження промисловості.
2. Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у повоєнне десятиліття.
3. Труднощі відродження села. Голод 1946 - 1947 рр.
4. Індустріальне зростання 50-х - першої половини 60-х рр.
5. Суперечності розвитку сільського господарства у 1953 - 1964 рр.
6. Промисловість УРСР у 1965 - 1985 рр.: від піднесення до спаду.
7. Колізії розвитку українського села у застійну добу.

1. За роки війни економіка України зазнала величезних втрат, лише прямі збитки становили 285 млрд. крб., що було в п'ять разів більше ніж витрати на промислове будівництво за довоєнні п'ятирічки. У цілому промислове виробництво УРСР від довоєнного рівня становило у 1945 р. 26%. Конкретно ж у 1945 р. від рівня 1940 р. видобувалося та вироблялося: 36% вугілля, 20% електроенергії, 17% чавуну, 15,4% сталі.

Суспільно-політичне становище УРСР в середині 60-х - 80-х рр. Дисидентський рух.

1. Розгортання дисидентського руху в Україні у 60-х - першій половині 70-х рр.
2. Українська Гельсінська спілка.

1. Зародження дисидентського руху в СРСР і УРСР в 60-х рр. ставало неминучим в умовах згортання процесів десталінізації і особливо в умовах певної ресталінізації. Проти цього рішуче виступила частина національно свідомої української інтелігенції, переважно шестидесятників. Саме вони й створили політичну опозицію існуючій в СРСР політичній системі, домагаючись її послідовної демократизації та ліквідації її тоталітарної природи, тобто вони висували і політичні вимоги, а не тільки культурницькі.

УРСР у другій половині 80-х - на початку 90-х рр. Набуття незалежності.

1. Розгортання в Україні перебудовчих процесів.
2. Зародження багатопартійної системи.
3. "Декларація про державний суверенітет України". Політична криза осені 1990 р.
4. Поглиблення політичного протистояння. Події 19-21 серпня 1991р.

1. З березня 1985 р. в СРСР нове керівництво -  М.С. Горбачов. Починаються перебудовчі процеси. На 1987-1988 рр. визначилася офіційна концепція перебудови, за якою проголошувався курс на розвиток економічної реформи та демократизацію суспільного життя, розширення гласності. Кінцевою метою перебудови визначалася побудова гуманного, демократичного соціалізму. Але практика показала, що система, яка опинилася в стані глибокої всеохоплюючої кризи, не піддавалася реформуванню. Перебудова, як революція згори, поставленої мети не досягла, але стимулювала революційні зрушення знизу.

Особливості суспільно-політичного розвитку України у 1991 - 2004 роках. Розбудова держави.

1. Набуття і затвердження незалежності.
2. Влада і партійно-політичні сили України у 1992 - 1993 рр.
3. Оформлення багатопартійності.
4. Політична криза 1993 р. та дострокові вибори Верховної Ради й Президента.
5. Суперечності конституційного процесу.
6. Чергові вибори 1998 і 1999 рр.
7. Колізії суспільно-політичного розвитку України у перші роки XXI ст.

1. Суспільно-політичний розвиток вже незалежної України відбувався непросто й суперечливо. 24 серпня 1991 р. позачергова сесія Верховної Ради України приймає "Акт проголошення незалежності України". Восени 1991 р. розпочинається розбудова незалежної української держави. Уже у вересні - грудні 1991 р. приймаються  закони : про громадянство України, про державний   кордон  України, про прикордонні війська України, про прокуратуру, про Збройні сили України, про Національну гвардію України та інші.

Початок Великої Вітчизняної війни. Окупація німецько-фашистськими військами території України. Окупаційний режим.

1. Бойові дії на території України влітку 1941-1942 рр.
2. Окупаційний режим в Україні.

1. 22 червня 1941 р. раптовим нападом військ нацистської Німеччини та її союзників на СРСР почалася Велика Вітчизняна війна. В Україні наступала група армій „Південь", яка діяла проти радянських військ Південно-Західного і Південного фронтів. Початок війни для радянських військ виявився вкрай несприятливий, вони зазнали величезних втрат, але чинили опір, який дедалі зростав. 23-29 червня 1941 в районі Луцьк-Броди-Рівне-Дубно тривала найбільша танкова битва початкового періоду війни.

Соціально-економічний та суспільно-політичний устрій Русі в Х- на початку ХІІ ст.

1. Становлення та консолідація Київської держави Рюриковичів.
2. Розквіт Давньоруської держави. Володимир і Ярослав Мудрий.
3. Початки політичного розпаду Київської Русі у другій половині ХІ - на початку ХІІ ст.

1. З 882 р. після захоплення Олегом Києва на Русі затвердилася нова династія Рюриковичів - варязька за походженням.

Великими київськими князями були: Олег (882 - 912 рр.), Ігор (912 - 945 рр.), Ольга (945 - 964 рр.), Святослав (964 - 972 рр.), Ярополк (972 - 978 рр.), Володимир (978 - 1015 рр.), усобиця (1015 - 1019 рр.), Ярослав (1019 - 1054 рр.).Наприкінці X ст. (при Володимирі) в цілому завершилося формування території держави, визначилися її кордони.

Боротьба українського народу проти соцiального, нацiонального та релiгiйного гноблення наприкінцi XVI ─ серединi XVII ст.

1. Посилення соцiального гнiту на українських землях. Змiни в становищi селянства. Затвердження фiльварково-панщинної системи.
2. Становище українського мiщанства та інших станiв в Речi Посполитiй.
3. Мiжконфесiйна боротьба в Українi у XVI- першій половинi XVII ст.
4. Козацькi повстання.

1. З переходом українських земель під управління польських феодалів їх становище погіршилося. Перш за все різко посилився  соціальний гніт, тобто феодальна експлуатація. На це були свої причини. У XVI ст. вiдбувався бурхливий розвиток міст і промисловості у Західній Європі, що зумовило високий попит на сільськогосподарську продукцію, ціни на яку зросли також і внаслідок  "революції цін" (напливу великої кількості золота та срібла з іспанських колоній в Америці).  Усе це  створило сприятливу економічну кон'юнктуру, в результаті якої феодалам Речі Посполитої стало вигідним заводити  власні господарства і активно займатися господарською діяльністю.  Особливо ж вигідно це було робити на українських землях . Усе це й відбувалося у другій половині XVI ст.

Революційний та національний рухи в Наддніпрянській Україні у 60-90-х рр. XIX ст.

1. Кирило-Мефодіївське товариство.
2. Громадівський рух. Революційні народники в Україні.
3. М. П. Драгоманов.

1. Організаційне оформлення політичної опозиції царату в українському національному русі починається у 40-х рр. XIX ст., тоді ж простежуються початки його політизації.

У 1846-1847 рр. діяло Кирило-Мефодіївське товариство, в якому було 12 постійних членів, з яких 5 - це студенти Київського університету, а інші - вчителі, письменники, поети, професор, чиновники, журналісти, тобто, представники інтелігенції. Серед них найбільш відомі були: Василь Білозерський, Микола Гулак, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Тарас Шевченко. Серед кирило-мефодіївців виділилося 2 напрями: радикальний, який представляли Шевченко, Гулак і студенти, та поміркований, представлений Костомаровим, Кулішем.

Визволення території України у 1943 -1944 рр.

1. Звільнення України від нацистської окупації.
2. Ціна Перемоги.

1. Наприкінці грудня 1942 р. радянські війська почали звільнення українських земель від нацистської окупації. Першим було звільнено село Півнівка Міловського району Луганської області. На середину лютого 1943 р. радянські війська вийшли до Новомосковська, Синельникова, Красноармійська, Слов'янська. Було звільнено Харків, але в середині березня 1943 р. німці знову захопили його. Остаточно радянські війська звільнили Харків 23 серпня 1943 р., після успішної Курської битви.

Основні тенденції соціально-економічного розвитку України наприкінці ХХ-на початку ХХІ ст.

1. Загальний соціально-економічний стан на середину 80-х рр.
2. Спроби реформ та поглиблення деструктивних процесів у другій половині 80-х рр.
3. Причини труднощів ринкового старту.
4. Труднощі перших років незалежності. Поглиблення економічної кризи.
5. Новий виток ринкових реформ у середині - другій половині 90-х рр. Перші позитивні зрушення.
6. Соціально-економічне становище України на сучасному етапі.

1. З кінця 80-х рр. ХХ ст. соціально-економічний розвиток України відбувався складно і суперечливо. На межі 80 - 90-х рр. ХХ ст. економіка СРСР перебувала в стані глибокої кризи. У 1988 р. в УРСР видобувалося і вироблялося від загальносоюзного: 46,4% залізної руди, 41,4% чавуну, 35% сталі та прокату, 25% машин і устаткування, 35,6% телевізорів, більше 50% цукру і олії, 33% овочів, 25% картоплі, м'яса, молока. Тобто ця частка була досить вагомою, але економічна структура УРСР була деформованою.

Правобережна та Західна Україна наприкінці XVII - XVIII ст. Гайдамацький рух.

1. Події кінця XVII - початку XVIII ст. Повстання 1702 - 1704 рр.
2. Відродження на Правобережжі феодально-кріпосницьких порядків. Гайдамацький рух. Коліївщина.
3. Опришківський рух в Прикарпатті. Олекса Довбуш.
4. Становище Речі Посполитої у ХVIII ст., її розділи

1. Наприкінці 70-х - першій половині 80-х рр. XVII ст.. Правобережжя було страшно спустошене, розорене. За Вічним миром (1686 р.) Росія визнала Правобережну Україну за Річчю Посполитою, але на ці землі претендувала Туреччина, з якою до 1700 р. вели війну Австрія, Росія, Венеція і Річ Посполита. В останній, щоб закріпити Правобережну Україну і реалістично оцінюючи ситуацію, в 1684 р. видається указ короля, а у 1685 р. - постанова сейму, за якими на Правобережжі офіційно відновлювався козацький стан, тобто встановлювався козацький устрій.

Піднесення національно - визвольного руху на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

1. Мосвофіли.
2. Народовці.
3. Радикали. Створення Русько-української радикальної партії.
4. Поява нових політичних партій. Кооперативний рух.
5. Набуття українським національно-визвольним рухом  в Австро-Угорщині масовості. „Український П'ємонт"

1. Національно - визвольний рух на західноукраїнських землях продовжувався і після придушення революції 1848 р. У 60 - 90-х рр. ХІХ ст.  в українському національно - визвольному русі Австро - Угорщини визначалося три суспільно- політичні течії. Москвофільство характеризувалося орієнтацією на Росію, на царат. Це була реакційна течія, яка об'єднала консервативну верхівку українського суспільства.

Західноукраїнські землі в 20 - 30-х рр. ХХ ст.

1. Політика польської влади щодо західноукраїнських земель у 20 - 30-ті рр.
2. Посилення українського національно-визвольного руху у Польщі у 20 - 30-ті рр.
3. Становище Північної Буковини у складі Румунії в 20 - 30-ті рр.

1. У березні 1921 р. було підписано Ризький мирний договір між Радянською Росією та Польщею, за яким Східна  Галичина, Західна Волинь, Західне Полісся відійшли до Польщі. 14 березня 1923 р. Рада послів країн Антанти визнала Східну Галичину частиною Польщі. У 1919 р. країни Антанти надали Польщі тільки дозвіл на тимчасову її окупацію.

Реформи 60 - 70 - х рр. ХІХ ст. та особливості розвитку Наддніпрянщини у пореформений період та на початку ХХ ст.

1. Реформи 60 - 70 - х рр. ХІХ ст. Скасування кріпацтва.
2. Протиріччя розвитку сільського господарства. Столипінська аграрна реформа.
3. Індустріальне зростання в останній третині ХІХ - на початку
   ХХ ст.

1. Поглиблення кризи феодально - кріпосницької системи бачили і правлячі кола Росії. Поразка в Кримській війні (1853 - 1856 рр.) виявила економічну відсталість країни, а посилення антифеодальної боротьби селян загострювало ситуацію. Звідси виходило розуміння потреби реформ, перш за все - відміни кріпацтва, бо воно було стрижнем, на якому трималася вся тодішня будова політичної та економічної системи царської Росії. Кілька років велася підготовка, реформа розроблялася згори - поміщиками, звідси й її результати.

Рух Опору в Україні

1. ОУН і нацисти. Утворення УПА і її діяльність.
2. Радянський партизанський рух і підпілля.

1. Жорстокий окупаційний режим в Україні спричинив до появи Руху Опору, в якому виділилося дві складові: оунівське підпілля і УПА, радянський партизанський рух і підпілля. Причина такого стану - наявність ОУН, яка відігравала роль третьої сили в Україні, прагнучи до створення незалежної Української держави.

Феодальна роздробленість на Русі у ХІІ – ХІІІ ст. Князівства Південно-Західної Русі.

1. Затвердження на Русі феодальної роздробленості. Занепад Києва.
2. Галицьке князівство за правління Ростиславичів.
3. Об'єднання Галицького і Волинського князівств. Роман Мстиславич.
4. Причини роздробленості на Русі.

1. У другій третині ХІІ ст. феодальна роздробленість остаточно затвердилася на Русі. Утворилося з десяток самостійних князівств, серед них в Південно-Західній Русі: Київське; Переяславське; Чернігівське, де затвердилася династія нащадків Святослава Ярославича; пізніше з нього виділилося Новгород-Сіверське; Волинське, де затвердилася династія нащадків Мстислава Володимировича та Галицьке, де затвердилася  династія Ростиславичів.

Становлення класового суспільства і перші держави на території України (ІХ ст. до н.е. - ІІІ ст. н.е.)

1. Кіммерійці і скіфи. Давньогрецька колонізація Північного Причорномор'я.
2. Північне Причорномор'я у сарматську добу. Давні слов'яни.

1. Ранній залізний вік датується I тис. до н. е. - початком I тис. н. е. Видобуток і обробка заліза в Україні відомі з XI - IX ст. до н. е. Поява заліза різко прискорила прогрес в розвитку людства, прискорила і цивілізаційні процеси, які найбільш інтенсивно виявляють себе в цей період.

Внутрішня та зовнішня політика Директорії

1. Затвердження Директорії при владі, суперечності ії внутрішньої та зовнішньої політики.
2. Директорія в політичних реаліях 1919 р., злети і падіння.
3. Варшавський договір 1920 р. та остаточна поразка Директорії.

1. В ніч з 13 на 14 листопада 1918 р. діячі УНС створили Директорію, як орган керівництва повстанням проти гетьмана, у складі 5 чоловік: Винниченко (голова), а також Петлюра, Андрієвський, Макаренко, Швець, які представляли основні партії УНС. Після повалення гетьманату 19 грудня 1918 р. Директорія урочисто в'їхала до Києва. Було відновлено УНР. Перший уряд Директорії очолив Чехівський (член УСДРП).

Внутрішня та зовнішня політика гетьмана І. Мазепи

1. І.С. Мазепа на шляху до гетьманської булави: віхи біографії.
2. Внутрішня політика І. Мазепи, її соціальний зміст.
3. Виступ І. Мазепи проти Петра І. Поразка.
4. Мазепинська еміграція.

1. Іван Степанович Мазепа був гетьманом у 1687-1709 рр., роки його  життя - 1639-1709. Народився він у знатній українській православній шляхетській родині, дістав добру освіту, навчався у Київському колегіумі, єзуїтському колегіумі у Варшаві. Між 1649-1652 рр. був взятий  до двору короля Яна Казимира, служив  пажем. Бував у країнах Західної Європи, знав кілька іноземних мов. Виконуючи королівські доручення, був посланцем до гетьманів І. Виговського (1659), Ю. Хмельницького (1662), П. Тетері (1663). У 1663 р.  залишив королівську службу. У 1669  р. перейшов  на службу до П. Дорошенка, був ротмістром Надвірної  гвардії, потім генеральним  осавулом та генеральним писарем. У 1674-1675 рр.,  як посланець П. Дорошенка до Константинополя, потрапив у полон до запорозьких козаків І. Сірка, який відправив його до І. Самойловича, до якого І. Мазепа увійшов в довіру. У 1685 р. він став  генеральним осавулом,  встановив дружні стосунки з царським  урядом. Тому, у 1687 р., коли  І. Самойловича   було заарештовано,  І. Мазепу обирають  гетьманом.

І. Мазепа є одним із найвидатніших та найбільш суперечливих політичних діячів України тієї доби.

Затвердження Радянської влади на Україні у 1918-1920 рр. "Воєнний комунізм"

1. Боротьба за владу з Центральною Радою. Радянська влада в Україні взимку - навесні 1918 р.
2. Встановлення Радянської влади в Україні взимку - влітку 1919 р. Політика "воєнного комунізму".
3. Боротьба з Денікіним. Закріплення Радянської влади в Україні у 1920 р.

1. У 1917-1920 рр. більшовики в Україні були реальною політичною силою, яка претендувала на владу. У листопаді - грудні 1917 р. визначилося їх протистояння з Центральною Радою. Більшовики прагнули до встановлення в Україні влади Рад. Збройним шляхом їм це не вдалося. Наприкінці листопада 1917 р. війська Центральної Ради в Києві роззброїли більшовицькі війська і вислали їх до Росії, а також придушили кілька повстань в різних містах і зупинили наступ на Київ 2 гвардійського корпуса. Більшовики також готували скликання Всеукраїнського з'їзду Рад, щоб проголосити Радянську владу в Україні. Свої дії вони координували з ЦК більшовицької партії і Раднаркомом (далі - РНК). 4 грудня 1917 р. РНК надсилає ультиматум Центральній Раді, з вимогами не дезорганізовувати фронт, не пропускати козацькі війська на Дон, Урал, пропускати радянські війська на Дон (проти отамана Каледіна), припинити роззброєння радянських військ в Україні.

Визвольна війна під проводом Б. Хмельницького середини XVII ст. та її наслідки

1. Хід війни у 1648-1653 рр.
2. Договір з Росією та події 1654-1657 рр.
3. Наслідки війни.

1. З боку українського народу війна за характером була справедливою, загальнонародною, національно-визвольною. Рушійні сили її становили переважно козаки і селяни. Політичний провід належав козацтву. Спричинили війну політика королівського уряду та польсько-шляхетської адміністрації, спрямована на подальше посилення національно-релігійного та соціального гніту, що зачіпляла інтереси всіх верств українського народу.

Українські землі у складі Великого князівства Литовського в середині XIV - першій половині XVI ст.

1. Перехід під владу Великого князівства Литовського. "Литовська Русь".
2. Кревська унія. Вітовт. Остаточна ліквідація удільних князівств.
3. Сепаратизм православних феодалів. Експансія Московської держави.

1. Українські землі під владу Великого князівства Литовського  перейшли за князів Гедиміна (1316-1341 рр.) та Ольгерда (1341-1377 рр.), а саме:  у 1340 р. - Волинь; у 50-60-х рр. XIV ст. - Київщина, Поділля, Чернігівщина, Сіверщина.

У 1362 р. відбулася битва   на р. Синюха (Сині Води), в якій литовці перемогли татар.  Українські землі   звільнилися з під влади Золотої Орди.

Центральна Рада та її діяльність. Боротьба Центральної Ради з більшовиками за владу в Україні

1. Відносини з Тимчасовим урядом, боротьба за автономію.
2. Боротьба з більшовиками за владу в Україні. ІІІ і ІV Універсали.
3. Брестський мирний договір. Падіння Центральної Ради.

1. Наприкінці лютого - на початку березня 1917 р. в Росії відбулася

Лютнева буржуазно-демократична революція. 2 березня 1917 р. імператор Микола ІІ зрікся престолу. Влада перейшла до Тимчасового уряду. Одночасно виникають Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів. Фактично в країні встановлюється двовладдя. Ситуація вкрай складна і суперечлива. В Україні до того ж вона обтяжена дією національного фактора.

Ліквідація автономного устрою Гетьманщини, Слобожанщини та Запорозької Січі у ХVІІІ ст.

1. Наступ  на автономні права Гетьманщини у першій половині  ХVІІІ ст.
2. К. Розумовський і остаточна ліквідація Гетьманщини.
3. Скасування автономного устрою Слобідської України.
4. Ліквідація Запорозької Січі.

1. У складі Росії у ХVІІІ ст. українські землі становили три автономні утворення: Гетьманщину, Слобожанщину та Запорозьку Січ. Протягом ХVІІІ ст. політика царського уряду була спрямована на їх ліквідацію.

Виникнення українського козацтва та Запорозької Січі. Реєстрове козацтво

1. Причини виникнення українського козацтва, його становлення.
2. Утворення Запорозької Січі, її організація та устрій.
3. Утворення козацького реєстру, його еволюція.

1. Слово "козак" походить з тюркських мов і означає вільна, озброєна людина. У 1489 р. вперше згадується в письмових джерелах про українських козаків у  "Польській хроніці" Бєльських, в якій говориться про похід Яна Ольбрахта, сина польського короля Казимира IV, проти татар у Східне Поділля, провідниками в якому були козаки. У 1492 р. у  листі великого литовського князя Олександра до кримського хана Манглі - Гирея говориться про козаків, які під Тягинею (сучасні Бендери у Молдові) розбили турецький корабель. Тобто у 80 - 90ті роки XV ст. українське козацтво вже існувало.

Первіснообщинний лад на території України. „Неолітична революція”.

1. Палеоліт
2. Мезоліт
3. Неоліт. „Неолітична революція".
4. Енеоліт. Трипільська культура.
5. Бронзовий вік.

1. Біля села Королево на Закарпатті були виявленні найдавніші сліди перебування людини на території України, які датуються від 600 тис. до 1 млн. років тому.

Для Європи це досить ранній час появи людини. Це була доба палеоліту. Палеоліт (давній кам'яний вік) тривав від появи людини до IX тис. до н.е. Протягом палеоліту відбувалися зміни фізичного типу людини: пітекантроп (архантроп) - 1 млн. - 150 - 100 тис. років тому; неандерталець (палеоантроп) - 150 - 100 тис. -  40 - 30 тис. років тому; кроманьйонець (неоантроп) - 40 - 35 тис. років тому і по сьогодні. Можна виділити такі етапи палеоліту: ранній (пітекантроп, неандерталець) і пізній (кроманьйонець). У палеоліті знаряддя праці виготовлялися з каменю, дерева, кістки, рогу. Основними видами діяльності давніх людей були полювання та збиральництво.

Английская просветительская журналистика

В английской просветительской журналистике выделились два подхода к исправлению нравов – сатирический и морально-дидактический. Их всегда можно разъединить, но если выделять крайние стороны, то нравоучительная журналистика Джозефа Аддисона и Ричарда Стиля оказываются с одной стороны, а едкая сатира Джонатана Свифта – с другой. Как остроумно заметил Теккерей, Аддисон – «мягкий сатирик, он никогда не наносил запрещенных ударов; милосердный судья, он карал только улыбкой. В то время как Свифт вешал без пощады». Свифт оставил яркий след в истории английской журналистики и публицистики. Размышляя о силе публицистического дарования Свифта, тот же Теккерей заметил, что «самые хищные клюв и когти, какие когда-либо вонзались в добычу, самые сильные крылья, какие когда-либо рассекали воздух, были у Свифта». Памфлет был излюбленным жанром Свифта. Он никогда не подписывал свои публицистические произведения, мистифицируя читателей вымышленными именами и поднимая злободневные вопросы, которые органично вписывались в контекст основных проблем английского и европейского Просвещения.

Журналы

Журналы литературно-критического содержания во Франции ведут свое начало от периодического издания «Галантный Меркурий», основанного в 1672году. Королевскую «привилегию» на издание получил популярный в то время драматург и полемист Жан Донно де Визе, известный литературный противник Мольера. В первые годы журнал выходил нерегулярно, однако с 1677 г. де Визе сделал это издание ежемесячным. Особенным успехом у читающей публики пользовался раздел новостей, который можно было назвать разделом светской хроники. Итак, это начало эпохи Просвещения, вторая половина 17-го века. Задача просветительской журналистики – исправлять нравы общества посредством просвещения и развлечения. Поэтому язык просветительских изданий отличался простотой и ясностью, чтобы быть понятным и доходчивым максимально большему числу читателей. Как писал Даниэль Дефо, «если меня спросят, какой стиль я считаю наилучшим, то я отвечу – тот, на котором можно разговаривать с пятью сотнями людей самых разнообразных профессий, исключая идиотов и сумасшедших, и быть понятым всеми».

Слово «журнал»

 Слово «журнал» восходит к латинскому «дьерналис» («ежедневный»), что напоминает «акта дьерна» Юлия Цезаря. Особенность первых европейских журналов – преимущественно научная ориентация, но научная переписка не могла вовлечь в коммуникацию достаточно большое число участников. Информационно-пропагандистские возможности периодического издания были несоизмеримо выше. Первый европейский журнал («Журнал ученых», 1665-1828) был создан по инициативе французского министра финансов Жана-Батиста Кольбера, которого часто сравнивают с кардиналом Ришелье. Кольбер задумал периодическое издание, которое бы освещало научные, критические и литературные проблемы, стоящие перед интеллектуальной элитой Европы. Это издание увидело свет в Париже 5 января 1665 года.

Эпоха Просвещения

Эпоха Просвещения стала поворотным этапом в истории европейской цивилизации, явлением во многом итоговым. Европа сделала решительный шаг к переходу к новым экономическим, социально-политическим и идеологическим формам. Абсолютистские режимы в 18 в. начали сменяться демократическими. Феодальные экономические отношения уступают место капиталистическим, в науке и философии утверждается рационализм, в политической и религиозной жизни – принципы толерантности (обосновываются и получают юридическое оформление концепции «естественных прав человека» и демократии). Обозначенные явления пробивали себе дорогу с большим трудом – 18 столетие стало эпохой кровавых революционных потрясений и войн за независимость. Социально-экономические и политические достижения были связаны с движением в духовной области, которое само дало себе название «Просвещение». «Просвещение с помощью света разума» – таков был лозунг прогрессивных сил Европы. Новые идеи получали распространение благодаря путешествиям, международной книжной торговле, все возраставшей переводческой деятельности и переписке». Начало европейского Просвещения связано с идеями английских деистов и философов конца 16 столетия.